.svg)
Артроз кульшового суглоба
.png)
Що таке артроз кульшового суглоба
Артроз кульшового суглоба (коксартроз) — це хронічне дегенеративно-дистрофічне захворювання, при якому поступово руйнується суглобовий хрящ головки стегнової кістки та вертлюжної западини. Унаслідок цього поверхні суглоба втрачають гладкість і перестають плавно ковзати одна відносно одної.
Організм намагається компенсувати порушення, що призводить до утворення остеофітів (кісткових виростів), зменшення об’єму суглобової рідини, ущільнення кісткової тканини та прогресуючого обмеження рухів. Згодом виникає біль, скутість, хрускіт, а при тяжкому перебігу — порушення ходи й виражена деформація суглоба.
Причини та фактори ризику
Артроз кульшового суглоба формується поступово й найчастіше є результатом поєднання механічного перевантаження, вікових змін, порушення кровопостачання та вроджених особливостей будови суглоба. У деяких пацієнтів коксартроз виникає вторинно — після травм або запальних захворювань.
Розуміння причин важливе для ранньої діагностики, корекції способу життя та вибору найбільш ефективної стратегії лікування.
Вікові зміни та зношення суглобового хряща
З віком погіршується живлення хряща, зменшується вироблення суглобової рідини, стоншується хрящова поверхня та знижується її еластичність.
На тлі природного старіння тканин:
- зменшується амортизаційна здатність суглоба,
- зростає тертя між суглобовими поверхнями,
- формуються мікротріщини та ділянки деградації.
Ці зміни найбільш типові після 50 років, але можуть проявлятися раніше при наявності інших факторів ризику.
Вроджені аномалії (дисплазія кульшового суглоба)
Дисплазія — неправильний розвиток кульшового суглоба, при якому суглобова западина та головка стегнової кістки не відповідають анатомічній формі. Це призводить до:
- неправильного розподілу навантаження,
- підвищеного тиску на хрящ,
- прискореного зношення суглоба.
Дисплазія є однією з найчастіших причин раннього коксартрозу, іноді вже у 30–40 років.
Наслідки травм і переломів
Травми тазостегнової ділянки та внутрішньосуглобові переломи змінюють структуру суглоба та його біомеханіку. Найчастіше коксартроз розвивається після:
- переломів шийки стегнової кістки,
- пошкодження вертлюгової западини,
- вивихів кульшового суглоба.
Навіть при правильному лікуванні травма може запустити процес дегенерації хряща на роки наперед.
Запальні захворювання суглобів
Хронічні запальні стани — ревматоїдний артрит, псоріатичний артрит та інші — можуть ушкоджувати хрящ і призводити до вторинного артрозу. Постійне запалення руйнує суглобові структури та пришвидшує втрату функції.
Саме тому контроль ревматичних захворювань є критичним у профілактиці коксартрозу.
Надмірна вага та перевантаження суглоба
Кульшовий суглоб витримує вагу тіла та бере участь у кожному кроці. Надмірна маса тіла створює надмірний тиск на хрящ і пришвидшує його руйнування.
Окрім механічного навантаження, надлишкові жирові клітини продукують запальні цитокіни, що також негативно впливають на суглоб.
Порушення кровопостачання головки стегнової кістки
Аваскулярний некроз — стан, при якому порушується притік крові до головки стегнової кістки — може стати причиною швидкого розвитку артрозу.
Тканини отримують недостатньо кисню та поживних речовин, що призводить до їхнього руйнування.
Це часто спостерігається при:
- тривалому прийомі кортикостероїдів,
- зловживанні алкоголем,
- травмах шийки стегна.
Генетична схильність
Генетичні фактори можуть впливати на структуру хряща, еластичність тканин, метаболічні процеси та форму суглоба. Якщо у родичів був коксартроз, ризик розвитку захворювання вищий, що вимагає ранньої профілактики та контролю стану суглобів.
Стадії коксартрозу
Коксартроз розвивається поступово, і на кожному етапі патологічні зміни в суглобі поглиблюються. На ранніх стадіях пацієнт може відчувати лише незначний дискомфорт, тоді як у кінцевій фазі хвороба істотно обмежує здатність рухатися та виконувати звичні дії. Розуміння стадій допомагає правильно підібрати лікування, визначити момент для хірургічного втручання та прогноз для пацієнта.
Рання стадія — мінімальний біль та обмеження рухів
На початковому етапі хрящ лише починає втрачати еластичність та гладкість. Суглобова щілина зберігається, але починаються мікропошкодження.
Характерні ознаки:
- легкий дискомфорт у стегні після тривалої ходьби або фізичної активності;
- періодичний біль у паховій ділянці або по передній поверхні стегна;
- відчуття скутості після сну або сидіння;
- інколи — невелика втомлюваність ноги.
Зміни часто непомітні на рентгені, але можуть виявлятися на МРТ. Більшість людей на цьому етапі ігнорують симптоми, вважаючи їх “віковими”.
Прогресуюча — виражений біль, кульгавість
На цій стадії хрящова тканина продовжує руйнуватися, з’являються остеофіти, звужується суглобова щілина. Запалення і набряк навколишніх тканин посилюються, м’язи стегна та сідниць можуть слабшати.
Симптоми стають більш помітними:
- біль при ходьбі, особливо при спуску й підйомі сходами;
- характерний “пусковий” біль після відпочинку;
- обмеження відведення та внутрішньої ротації стегна;
- кульгавість або “економія ноги” при ході;
- посилення болю до кінця дня.
На цьому етапі пацієнти часто вперше звертаються до ортопеда.
Пізня стадія — різке обмеження рухів, деформація суглоба і втрата опори
На тяжкому етапі хрящ практично відсутній, суглобові поверхні труться одна об одну, розвивається виражена деформація та субхондральний склероз. М’язи навколо суглоба атрофуються, що ще більше погіршує функцію.
Клінічні прояви:
- різкий, постійний біль, який може турбувати навіть у спокої та вночі;
- значне зниження амплітуди рухів — складно зігнути чи відвести ногу;
- вимушена зміна ходи, часта потреба у тростині або опорі;
- “вкорочення” кінцівки через деформацію;
- істотне обмеження повсякденної активності.
На цьому етапі консервативні методи малоефективні, і оптимальним варіантом лікування найчастіше є ендопротезування кульшового суглоба.
Діагностика опорно-рухового апарату
Симптоми артрозу кульшового суглоба
Симптоми коксартрозу наростають поступово, й на ранніх етапах їх легко сплутати з перевтомою чи “віковою скутістю”. Проте з часом біль та обмеження рухів посилюються, впливаючи на ходьбу, повсякденну активність і якість життя. Характерною особливістю є поступове погіршення — без лікування процес стає хронічним і прогресивним.
Біль у паху, стегні або сідниці
Ключовий симптом коксартрозу — біль у паховій ділянці, який може віддавати:
- по передній поверхні стегна,
- у сідницю,
- у коліно (часта причина помилкової діагностики).
Біль посилюється при ходьбі, спуску або підйому сходами, тривалому сидінні та спробах різко повернути ногу.
Скутість і дискомфорт у суглобі після відпочинку
Після сну або тривалого сидіння пацієнт може відчувати:
- тугість у суглобі,
- “заклякання” при старті руху,
- необхідність “розходитися”.
Ця ознака свідчить про уповільнення внутрішньосуглобових обмінних процесів і початок дегенеративних змін.
Обмеження обсягу рухів, труднощі при ходьбі
Прогресуюча втрата рухливості — характерний прояв. В першу чергу страждають:
- внутрішня ротація,
- відведення,
- згинання стегна.
Пацієнту стає важко:
- піднімати ногу на бордюр,
- одягати шкарпетки або взуття,
- сідати у низьке крісло.
Кульгавість та порушення ходи
На тлі болю й м’язової слабкості формується “економна хода”, коли пацієнт намагається менше навантажувати уражену ногу.
Це проявляється:
- кульгавістю,
- коротшим кроком,
- хиткістю або “падінням” тазу при кроці (ознака Тренделенбурга).
З часом порушення ходи можуть спричиняти біль у попереку та протилежному коліні.
Хрускіт та відчуття тертя в суглобі
Через нерівності суглобових поверхонь та втрату хряща виникають:
- характерний сухий хрускіт,
- відчуття “тертя” або шороху у суглобі,
- дискомфорт при поворотах та нахилах.
Це ознаки прогресивних структурних змін.
Ослаблення м’язів стегна та сідничної групи
Ослаблення м’язів трапляється через:
- хронічний біль,
- зниження активності,
- порушення біомеханіки.
Слабкість призводить до ще більшого навантаження на суглоб, прискорюючи його руйнування.
Вкорочення кінцівки на пізній стадії
При значній деформації кульшового суглоба й руйнуванні хряща можливе:
- укорочення ноги,
- асиметрія тазу,
- виражена кульгавість.
Це кінцева ознака захворювання, яка зазвичай потребує хірургічного втручання — ендопротезування.
Переваги ортопедії і травматології Symbiotyka
.svg)
експерти
SVF-терапії
.svg)
до реабілітації
.svg)
.svg)
розташування
.svg)
Діагностика
Діагностика артрозу кульшового суглоба спрямована на підтвердження наявності дегенеративних змін, визначення їхнього ступеня, оцінку стану хряща, кісткових структур і м’яких тканин. Комплексний підхід дозволяє вибрати оптимальну терапію та своєчасно планувати хірургічне втручання при прогресуючому процесі.
Огляд ортопеда та оцінка ходи
На первинному етапі лікар:
- збирає анамнез — час появи болю, фактори, що його провокують, минулі травми;
- оцінює обсяг рухів у кульшовому суглобі;
- визначає наявність скутості, хрускоту, обмежень при згинанні, відведенні та ротації;
- спостерігає ходу пацієнта, кульгавість, хиткість тазу;
- проводить пальпацію та тестування навантаження.
Фізикальний огляд дозволяє запідозрити артроз навіть на ранніх стадіях.
Рентгенографія кульшових суглобів — основний метод
Рентген — базове інструментальне дослідження, яке показує:
- звуження суглобової щілини;
- утворення остеофітів;
- субхондральний склероз та зміни кісткової структури;
- деформації суглоба.
Метод доступний і достатньо інформативний для постановки діагнозу та оцінки стадії артрозу.
МРТ при початкових ураженнях та диференціації діагнозу
Магнітно-резонансна томографія дозволяє:
- оцінити стан хрящової тканини на ранніх стадіях;
- виявити ушкодження м’язів, зв’язок та суміжних структур;
- диференціювати артроз від запальних або метаболічних патологій.
МРТ особливо корисна, коли симптоми не відповідають рентгенологічним змінам.
КТ та 3D-візуалізація при плануванні операції
Комп’ютерна томографія та 3D-реконструкції застосовуються для:
- детальної оцінки кісткових структур;
- планування ендопротезування та складних хірургічних втручань;
- точного визначення кута установки протеза та корекції осі кінцівки.
Ці методи дозволяють підвищити точність операції і зменшити ризик ускладнень.
Аналізи крові при підозрі на запальну патологію
Лабораторні дослідження допомагають виключити ревматичні або інші запальні захворювання, що можуть уражати кульшовий суглоб:
- загальний аналіз крові;
- С-реактивний білок (СРБ);
- ревматоїдні маркери (RF, ACPA) — за показами.
Ці обстеження особливо важливі при наявності набряку, підвищеної температури чи підозрі на системну патологію.
Методи лікування
Лікування артрозу кульшового суглоба залежить від стадії захворювання, вираженості симптомів та рівня функціональних порушень. Мета терапії — зменшити біль, покращити рухливість, уповільнити прогресування дегенеративних змін і підтримати якість життя пацієнта. Методи поділяються на консервативні, ін’єкційні та хірургічні, які часто комбінують залежно від клінічної ситуації.
Консервативне лікування
Консервативна терапія є основою на ранніх і середніх стадіях артрозу та спрямована на зниження навантаження на суглоб, контроль болю та підтримку функції.
Основні складові:
- фізіотерапія та лікувальна фізкультура (ЛФК)
- контроль ваги
- відповідний рівень навантаження
- протизапальні препарати (за призначенням лікаря)
- ортопедичні засоби для розвантаження суглоба
Консервативне лікування не відновлює хрящ, але сповільнює прогресування артрозу та покращує якість життя.
Ін’єкційні методи
Ін’єкційна терапія спрямована на відновлення змащувальних і регенеративних властивостей суглоба та зменшення болю. Основні методи:
- гіалуронова кислота
- PRP-терапія (плазмотерапія)
- інші біологічні препарати (за показами)
Ін’єкційні методи зазвичай застосовуються у комбінації з консервативними процедурами для максимального ефекту.
Хірургічне лікування
Хірургія розглядається, коли консервативна терапія не дає результату або спостерігається значне руйнування суглоба.
Основні варіанти:
- артроскопія кульшового суглоба (на ранніх стадіях)
- коригувальні остеотомії при дисплазії
- ендопротезування кульшового суглоба при тяжкій дегенерації
Консультація професора
Анатолій Іванович
- Досвід понад 20 років у тотальному та ревізійному ендопротезуванні.
- Одним із перших в Україні почав займатись ендопротезуванням суглобів.
- Стажування в ортопедичних центрах США та Європи.
- Автор 200+ наукових праць.
- Член Української асоціації ортопедів-травматологів.
Відновлення та рекомендації
Після діагностики та лікування артрозу кульшового суглоба важливо створити комплексну програму відновлення. Вона допомагає зменшити біль, підтримувати рухливість, зміцнити навколишні м’язи та уповільнити прогресування дегенеративних змін. Системний підхід до реабілітації і дотримання рекомендацій лікаря значно підвищує ефективність терапії та якість життя пацієнта.
Реабілітація та лікувальна фізкультура
Реабілітація включає індивідуально підібрані вправи, які:
- покращують кровообіг і живлення суглоба;
- зміцнюють м’язи стегна та тазового пояса;
- відновлюють обсяг рухів;
- зменшують біль та скутость.
Вправи можуть виконуватися у спеціалізованих реабілітаційних центрах або вдома під контролем фізіотерапевта. Основний принцип — регулярність і поступове збільшення навантаження.
Зміцнення м’язів тазу та стегна
Сильні м’язи навколо кульшового суглоба стабілізують суглоб, розподіляють навантаження і зменшують тертя кісткових поверхонь. Для цього рекомендуються:
- ізометричні вправи на квадрицепс;
- зміцнення сідничних м’язів та м’язів внутрішньої поверхні стегна;
- вправи на баланс і координацію;
- плавання або аквааеробіка для м’якого навантаження.
Регулярні тренування допомагають відновити біомеханіку та покращити функцію суглоба.
Контроль ваги та режим навантаження
Зниження надлишкової маси тіла — ключовий фактор у профілактиці прогресування артрозу. Рекомендації:
- підтримка оптимальної ваги через дієту та фізичну активність;
- уникання стрибків та бігу по твердих поверхнях без підготовки;
- дозоване збільшення навантаження на суглоб;
- застосування тростини або ортезів при необхідності для розвантаження.
Це допомагає мінімізувати пошкодження хряща та полегшити біль.
Поради щодо способу життя та харчування для підтримки суглобів
Здоровий спосіб життя підтримує метаболізм тканин і покращує відновлення суглоба. Рекомендації:
- збалансоване харчування з достатньою кількістю білка та колагену;
- омега-3 жирні кислоти для зменшення запалення;
- помірна фізична активність (ходьба, плавання, їзда на велосипеді);
- уникання тривалого сидіння та переохолодження;
- контроль вітамінів і мікроелементів, особливо D та кальцію.
Правильний спосіб життя уповільнює прогресування артрозу і покращує загальний стан здоров’я.
Регулярні огляди ортопеда при хронічному перебігу
Навіть після завершення активного лікування пацієнту важливо:
- проходити планові огляди у ортопеда;
- контролювати стан суглоба та рухливість;
- коригувати програму ЛФК та фізіотерапії;
- оцінювати необхідність додаткових процедур або зміни лікування.
Своєчасна діагностика нових змін дозволяє запобігти ускладненням та відстрочити необхідність хірургічного втручання.
Можливі ускладнення
Артроз кульшового суглоба є прогресуючим захворюванням, і без своєчасного лікування або при недостатньому контролі процесу пацієнт може зіткнутися з низкою серйозних ускладнень. Вони впливають не лише на функцію ураженого суглоба, а й на біомеханіку всієї нижньої кінцівки, хребта та суміжних суглобів. Раннє виявлення та профілактичні заходи допомагають запобігти розвитку цих станів.
Прогресуюче погіршення рухливості
Поступове руйнування хряща й ущільнення кісткових структур призводить до:
- обмеження обсягу рухів у суглобі;
- утруднення згинання та відведення стегна;
- зниження здатності до присідань, ходьби по сходах та тривалого стояння.
Обмежена рухливість погіршує якість життя і підвищує ризик м’язової слабкості.
Вкорочення кінцівки та виражена кульгавість
Зміни у структурі суглоба та деформації головки стегнової кістки можуть спричиняти:
- видиме укорочення ноги;
- виражену кульгавість;
- порушення рівноваги при ходьбі;
- зміщення центру тяжіння, що перевантажує інші суглоби та хребет.
Ці зміни значно обмежують фізичну активність і потребують медичної корекції.
Хронічний больовий синдром
Біль при коксартрозі стає постійним і часто турбує навіть у спокої. Це проявляється:
- інтенсивним дискомфортом у паху, стегні або сідниці;
- больовими нападами при ходьбі та зміні положення тіла;
- порушенням сну та підвищеною стомлюваністю.
Хронічний біль негативно впливає на емоційний стан і якість життя.
М’язова атрофія та порушення постави
Через обмеження рухів та зниження активності атрофуються м’язи стегна, сідниць та тазового пояса. Наслідки:
- додаткове навантаження на суглоб;
- порушення ходи та постави;
- підвищений ризик падінь і травм.
Слабкість м’язів поглиблює дискомфорт і прискорює прогресування артрозу.
Розвиток вторинного артрозу інших суглобів (коліно, поперек)
Зміни ходи та перенесення навантаження на здорові суглоби можуть призвести до:
- артрозу колінного суглоба на протилежній нозі;
- болю у поперековому відділі хребта;
- патологічних змін у тазостегновому поясі та стопах.
Вчасне лікування та корекція біомеханіки допомагають запобігти вторинним ураженням.
Профілактика
Профілактика артрозу кульшового суглоба спрямована на збереження функції суглоба, уповільнення дегенеративних процесів та попередження розвитку ускладнень. Вона включає контроль ваги, підтримку м’язового корсету навколо суглоба, корекцію навантажень та здоровий спосіб життя. Системні профілактичні заходи дозволяють значно покращити якість життя та зменшити ризик необхідності хірургічного втручання.
Контроль ваги
Зайва маса тіла створює додаткове навантаження на кульшовий суглоб, прискорюючи руйнування хряща. Для профілактики рекомендується:
- підтримувати оптимальну вагу;
- уникати різких коливань маси тіла;
- поєднувати дієту з фізичною активністю.
Навіть невелике зниження ваги значно зменшує механічне навантаження на суглоб.
Регулярні вправи для зміцнення м’язів таза і ніг
Сильні м’язи стабілізують суглоб та розподіляють навантаження. Ефективні:
- вправи на квадрицепс і сідничні м’язи;
- розтяжка стегна та тазу;
- вправи на баланс і координацію;
- плавання та аквааеробіка для щадного навантаження.
Регулярність і поступове збільшення навантаження є ключем до успішної профілактики.
Корекція навантажень, уникання надмірної осьової компресії
Необхідно:
- уникати тривалого стояння, бігу по твердих поверхнях та стрибків;
- розподіляти навантаження рівномірно під час фізичної активності;
- використовувати допоміжні засоби (тростина, ортез), якщо є схильність до перевантажень.
Це допомагає знизити механічний тиск на хрящ і уповільнити прогресування артрозу.
Своєчасне лікування дисплазії та травм суглоба
Вроджені аномалії або травми кульшового суглоба підвищують ризик раннього артрозу. Рекомендації:
- проходити діагностику дисплазії у дітей і підлітків;
- лікувати травми та переломи своєчасно;
- контролювати відновлення після операцій або реабілітаційних програм.
Рання корекція дозволяє знизити навантаження на хрящ і відстрочити дегенеративні зміни.
Правильне взуття та ортопедичні устілки за потреби
Зручне взуття з амортизуючою підошвою підтримує нормальну біомеханіку ходи. Рекомендації:
- носити взуття з правильною фіксацією стопи;
- використовувати ортопедичні устілки при плоскостопості або дисплазії;
- уникати високих підборів та твердих підошов.
Це допомагає рівномірно розподілити навантаження на суглоб і знизити ризик ушкоджень.
Харчування з достатнім вмістом білка, Омега-3, вітаміну D
Раціон підтримує метаболізм хряща та знижує запальні процеси:
- білок для відновлення м’язів і тканин суглоба;
- Омега-3 жирні кислоти для протизапального ефекту;
- вітамін D для нормального обміну кальцію і зміцнення кісткової тканини;
- достатнє споживання води для зволоження та підтримки синовіальної рідини.
Збалансоване харчування є невід’ємною складовою комплексної профілактики артрозу.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
