.svg)
Остеосинтез гомілки
Остеосинтез гомілкової кістки — це хірургічна операція, яка передбачає фіксацію уламків великогомілкової та/або малогомілкової кістки з метою досягнення правильного анатомічного зрощення. Під час втручання використовуються металеві конструкції — пластини, гвинти, стержні або спиці, які надійно стабілізують місце перелому.
Гомілкова кістка — це опорна частина нижньої кінцівки, тому її переломи потребують точного поєднання уламків і стабільної фіксації. Застосування остеосинтезу дозволяє досягти швидшого зрощення, знизити ризик ускладнень і якнайшвидше повернути пацієнта до активного життя.
Операція виконується в умовах стаціонару, під анестезією, з подальшим контролем результатів за допомогою рентгенографії та динамічних оглядів.
У клініці для остеосинтезу кісток гомілки використовуються пластини, штифти чи стрижні. Вибір конкретного фіксатора, а також способу його встановлення здійснюється в індивідуальному порядку в залежності від типу та особливостей перелому.
Покази
Показання до остеосинтезу гомілкової кістки включають:
- Переломи зі зміщенням уламків, при яких неможливо досягти надійного зрощення без фіксації.
- Відкриті переломи — коли пошкоджена шкіра, і є високий ризик інфекції або нестабільного зрощення.
- Багатоосколкові переломи, коли уламки не можна поєднати за допомогою гіпсу.
- Внутрішньосуглобові переломи верхнього або нижнього епіфіза великогомілкової кістки.
- Повторні переломи або незрощення (псевдоартроз) після попередніх спроб консервативного лікування.
- Професійна або спортивна активність, де важливе якнайшвидше відновлення функції ноги.
Остаточне рішення про доцільність оперативного лікування приймає ортопед-травматолог після клінічного огляду та інструментального обстеження.
Підготовка
Перед операцією пацієнт проходить ретельну діагностику. Вона необхідна для уточнення нюансів ушкодження, а також індивідуальних особливостей організму, які можуть спричинити непередбачені ситуації під час оперативного лікування. Підготовка до остеосинтезу включає:
- Рентгенографію в кількох проєкціях, а в складних випадках — КТ для уточнення положення уламків.
- Загальноклінічне обстеження — аналіз крові, сечі, коагулограма, біохімія.
- Консультація анестезіолога для вибору типу анестезії — найчастіше це спінальна або загальна.
- Профілактика інфекційних ускладнень — перед операцією можуть призначити антибіотик.
- Підписання інформованої згоди, пояснення ходу операції, очікуваних результатів і тривалості відновлення.
При відкритих переломах хірургічне втручання виконується терміново, із попередньою хірургічною обробкою рани.
Техніка проведення
Остеосинтез гомілкової кістки може виконуватись кількома способами залежно від типу перелому:
- Пластини з гвинтами — найчастіше застосовуються при діафізарних переломах або пошкодженнях із деформацією осі ноги.
- Інтрамедулярний блокуючий стержень — вводиться всередину кісткового каналу, забезпечуючи міцну фіксацію з мінімальним втручанням у м’які тканини.
- Зовнішній фіксатор (апарат Ілізарова) — використовується при відкритих, інфікованих переломах або при множинних травмах.
- Комбіновані методи, коли застосовуються і внутрішні, і зовнішні елементи для забезпечення стабільності.
Після репозиції уламків та встановлення фіксаторів виконується контрольна рентгенографія. Операція триває від 60 до 120 хвилин.
Остеосинтез кісток гомілки дозволяє уникнути повторного усунення уламків. В результаті людина збільшує свою фізичну активність набагато раніше, ніж при класичному консервативному лікуванні. Це дозволяє уникнути безлічі проблем, пов'язаних із тривалою іммобілізацією, зокрема, атрофії м'язів.
Реабілітація
Відновлення після остеосинтезу гомілкової кістки — обов’язковий і тривалий процес. Його етапи:
- Перші дні: обмеження навантаження, піднімання кінцівки для зменшення набряку, прийом знеболювальних і протизапальних засобів.
- 2–3 тижні: початок ЛФК, пасивні рухи в колінному і гомілковостопному суглобі, фізіотерапія.
- 4–6 тижнів: поступове розширення амплітуди рухів, тренування м’язів.
- 6–10 тижнів: дозволене часткове навантаження на ногу (якщо дозволяє рентгенологічна картина).
- 3–6 місяців: повне повернення до активності, включно зі спортом (у разі сприятливого перебігу).
Пацієнту регулярно призначають рентген для контролю зрощення. За потреби — корекція навантаження або додаткова реабілітація.
Переваги остеосинтезу у Львові та Стрию
- Міцна фіксація уламків, що дає змогу зменшити період іммобілізації або взагалі уникнути гіпсу.
- Точне відновлення анатомії кістки, що знижує ризик викривлень або укорочення ноги.
- Менша кількість ускладнень, порівняно з консервативним лікуванням, у складних випадках.
- Раннє відновлення рухів у суглобах, що попереджає контрактури.
- Можливість точно дозувати фізичне навантаження та спостерігати за динамікою зрощення.
Цей метод особливо рекомендований у пацієнтів молодого та середнього віку, спортсменів, людей, які ведуть активний спосіб життя.
Ускладнення, які можуть виникати після операції
Попри ефективність методу, остеосинтез може супроводжуватись певними ризиками:
- Інфекційні ускладнення — поверхневе або глибоке запалення в зоні імплантації.
- Незрощення або хибний суглоб, особливо при порушенні рекомендацій чи при складних переломах.
- Мікрорухливість конструкцій, що потребує повторного втручання.
- Біль у місці імпланта, який може зберігатись тривалий час.
- Пошкодження нервів або судин (дуже рідко).
- Алергічна реакція на матеріали, з яких виготовлені фіксатори.
- Потреба у видаленні конструкцій, якщо вони викликають дискомфорт або заважають активності.
Щоб зменшити ризики, важливо дотримуватись плану лікування, регулярно проходити контрольні огляди й слідувати індивідуальним рекомендаціям лікаря.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
